пальонка

вставай опівночі, збирай наплічник:
книга, куриво, пляшка, думки.
їдь на вокзал, де цигани одвічні
сплять, обійнявши картаті сумки.

їдь, мов на прощу, як їдуть сюди
всі чесні люди: курви, пияки, блукальці.
іди до циганок і розбуди
ту, у якої найтонші пальці.

сідай поруч з ними і сьорбай пальонку.
а в грудях перевертаються вбиті тобою кити.
а дівчина із заплутаним у волоссі сонцем
чекає на набережній, спостерігає, як ти

підходиш до берега на перелатаному човні,
відпускаєш стерно й наслухаєш, як тихо
зойкають риби, що кохаються на мілині,
аж поки їм стане несила дихати.

аж поки із бухти у море бурливе
відходять, і кожна із них промовляє,
приречено тягнучись за відливом:
смерті немає. смерті немає.