зазвичай я приходив до неї увечері,
коли старі кошолки, її сусідки, підіймалися з лавок
і розбрідалися по квартирах
дивитися свої серіали й новини, спати, помирати.
нам було по п’ятнадцять, і її мама часто їздила на дачу
закопувати бульбу, сапати бульбу, кропити бульбу, викопувати бульбу.
моя також. (татів у нас не було.) але частіше я приходив до неї,

що далі?кагор-вигор

алкоголізм — набута фізична вада,
натомість пияцтво — особлива прикмета душі,
її найкольоровіших закутків. мені вдавалося вкладати душу
в кожну порожню пляшку, на відміну від, скажімо, кожної жінки.
так от, є у мене традиція випробування жінок, або, якщо хочете,
тест-драйву; отже, якщо жінка мені цікава,
ми неодмінно маємо випити на двох пляшку горілки:

що далі?горілка

одними з найголовніших людей у світі є копачі,
робітники, котрі носять в кишенях наші останні ключі,
ті, хто першими йдуть з-за поминального столу,
отримавши загорнутий в хустку первак у літрушці з-під коли.
ти ще зовсім недавно вимахувався, кудись поспішав,
купував на вокзалі любов і тютюн, та ось вже твоя душа
дивиться, як вони солодко сплять, видихаючи самогон

що далі?самогон

сонце, не знаходячи навколо нічого,
від чого могло б відбиватися,
сяяло у її очах, окулярах, волоссі.
вона стояла біля вже непотрібної,
нахабної своїми кольоровими патріотичними графіті
барикади на грушевського,
серед закіптюженого мотлоху колишніх ліхтарів,

що далі?каберне

вона щойно повернулася з моря,
була засмагла, розпатлана, нахабна і збіса красива.
біло-синя смугаста сукня щільно обгортала
широкі стегна і маленькі груди.
вона не вийшла з дверей підземки — вилинула.
словом, побачивши її, ми почувалися
подібно до того, як-от коли лежиш на березі,

що далі?джин